З прийдешніми Різдвяними святами
Різдво завжди приходить не гучно.
Воно не стукає — воно торкається.
Торкається пам’яті про тих, кого зараз немає поруч.
Торкається втомлених рук, які цілий рік тримали світ.
Торкається серця, яке навчилося бути сильним навіть тоді, коли всередині було порожньо й боляче.
У ці дні тиша звучить інакше.
У ній — молитви без слів.
У ній — сльози, які не завжди можна показати.
У ній — надія, що тримає, навіть коли здається, що сил більше немає.
Хочеться заплющити очі й попросити зовсім просте:
щоб було світло.
Щоб було мирно.
Щоб усі дочекалися.
Щоб повернулися.
Нехай прийдешні різдвяні дні принесуть не лише свято,
а тишу без вибухів,
сон без тривог,
тепло — у дім,
спокій — у душу,
віру — у завтрашній день.
Нехай різдвяне світло знайде кожного.
Навіть тих, хто давно перестав вірити в дива.
Особливо — тих, хто зараз далеко від дому.
І якщо ми маємо змогу зустрічати Різдво —
це завдяки тим, хто сьогодні стоїть на полі бою.
Тим, хто тримає небо над нами ціною власної тиші.
Тим, завдяки кому світло в наших вікнах ще горить.
З прийдешніми різдвяними святами.
І з вірою, яку ми збережемо разом.
